Новини

12-01-2016

Спецконфіскація по-новому: незважаючи на гарантії, захист прав власності під загрозою, – Юрій Петренко

Спецконфіскація по-новому: незважаючи на гарантії, захист прав власності під загрозою

Юрій Петренко, партнер “Спенсер і Кауфманн”, спеціально для Kyiv Post Legal Quarterly

Розширення умов застосування спеціальної конфіскації, а також неоднозначні повноваження Нацагентства з питань виявлення, розшуку та управління активами можуть спричинити порушення гарантій захисту прав власності. Спори, швидше за все, закінчаться або в Конституційному Суді України, або в Європейському суді з прав людини.

Пакет антикорупційних законів включає закони «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо вдосконалення інституту спеціальної конфіскації з метою усунення корупційних ризиків при її застосуванні», «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо окремих питань накладення арешту на майно з метою усунення корупційних ризиків при його застосуванні»,«Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, отриманими від корупційних та інших злочинів».

Законодавчі зміни, незважаючи на заявлену прозорість і боротьбу з корупцією, можуть отримати зворотний ефект. Згідно з новими законодавчими змінами, існує дві підстави для застосування спецконфіскаціі до майна: коли третя особа отримала від підозрюваного, обвинуваченого або засудженого майно безкоштовно або набула його за ціною значно нижче ринкової або знала або повинна була знати, що мета передачі майна – ухилення від конфіскації. І хоча спецконфіскація не може бути застосована до майна, що перебуває у власності добросовісного набувача, тим не менш, факт безкоштовного отримання майна або придбання за заниженою вартістю не може оцінюватися як доказ несумлінності набувача. Крім того, навіть якщо особа знала про те, що майно попереднього власника було придбано незаконним шляхом, на практиці довести це дуже складно, особливо якщо покупка здійснювалася за ринковою ціною.

Згідно ст.10 Закону, Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, отриманими від корупційних та інших злочинів, уповноважене подавати позови про визнання договорів недійсними, отримувати будь-яку інформацію (в т.ч., що становить банківську таємницю), запитувати відомості поза зв’язком з конкретним кримінальним провадженням і навіть без пояснення причин. Разом з тим, агентство не може самостійно здійснювати оцінку активів. Для цього воно залучатиме інші компанії, які мають оптимізувати процес управління. Чітких критеріїв і принципів оцінювання арештованих активів, а також відбору суб’єктів, які будуть цим займатися, також не передбачено, що дає підстави для сумнівів в об’єктивності та прозорості реалізації процедури оцінки на практиці.

Стаття 1 Додаткового протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини та основних свобод від 20.03.1952 захищає право власності, яке, як вказав ЄСПЛ у справах Маркс проти Бельгії, Спорронг і Лоннрот проти Швеції, означає недоторканність власності разом із збереженням справедливого балансу між інтересами суспільства і правами окремих осіб. Тим не менше, ці принципи можуть бути порушені, наприклад, у разі ліквідації банку, оскільки відшкодуванню підлягатиме лише 200 тисяч гривень з тієї суми, яка була спочатку поміщена Нацагентством в якості внеску.

Крім того, український закон, що імплементував положення Директиви ЄС про заморожування і конфіскації знарядь злочинів та доходів, отриманих злочинним шляхом в Європейському союзі, схваленої 3 квітня 2014 року, схоже, не зміг стати її повним аналогом в частині повноважень органів державної влади.

Істотні прогалини в законодавстві обов’язково стануть причиною не одного гучного судового розгляду. Точка в розумінні меж застосування спецконфіскаціі можливо буде поставлена ​​в Конституційному Суді України, а перспективи позовів про неправомірний арешт та конфіскацію майна в Європейському суді з прав людини також цілком зрозумілі.

Усі новини