Новини

18-01-2016

Головніший за президента: все, що ви хотіли знати про сліпий траст (стаття Миколи Ліхачова для видання Forbes)

(стаття радника Адвокатського об’єднання «Спенсер і Кауфманн» Миколи Ліхачова для видання Forbes)

Ця форма управління дистанціює політика від бізнесу, але не завжди унеможливлює вплив на нього

Минулого тижня президент України Петро Порошенко заявив про те, що передав свою частку в кондитерській компанії Roshen у сліпий траст, зазначивши, що, згідно з цим стандартом, немає будь-якої можливості контролю над активами трасту, навіть права отримати інформацію про активи.

«Що передбачає цей траст? Перше: на весь час моєї каденції як президента ні я, ні ніхто інший не може цей траст розірвати. Друге: за цим договором жоден мій підпис, жодна моя вказівка не мають юридичної сили. Управителем цього трасту призначено респектабельний іноземний банк першої категорії, який володітиме, контролюватиме і управлятиме активами», – пояснив він журналістам на прес-конференції у четвер, 14 січня.

Чи відповідають дійсності озвучені тези, Forbes попросив розібратися юриста Миколу Ліхачова.

Сліпий траст – це дослівний переклад англійського терміна blind trust, який називається так через те, що засновник (settlor) такого трасту в прямому сенсі не знає, що відбувається з його активами, після того як він передає їх в управління трастовим повіреним (trustee).

У принципі траст можна порівняти з якимсь фондом, що управляє переданими до нього активами. Основна відмінність фонду від трасту – це те, що фонд є юридичною особою і популярніший як інструмент інвестування у країнах романо-германської системи права. Траст не має статусу юридичної особи і популярний у країнах англо-саксонської правової системи.

Будь-який, зокрема і сліпий, траст створюється на основі підписання між засновником, який може поєднувати в собі і бенефіціара трасту в одній особі, і трастовими повіреними, які управляють трастом, трастової декларації. Якщо говорити простою мовою, то трастова декларація схожа на статут звичного нам товариства з обмеженою відповідальністю, тільки в ній детальніше прописується регламент роботи трасту з управління активами. У такій декларації повірені уповноважуються на те, що можуть робити з активами, переданими у траст, а чого не можуть, вказується тип трасту і багато іншого, що може впливати на його роботу та передані йому активи.

На Заході сліпий траст справді є популярною формою структури для управління активами політиків високого рангу. У теорії сліпий траст – це досить «солодка угода», яка становить собою суміш відсторонення політика від впливу на свої активи і його фінансової підприємливості. Кожен серйозний кандидат у президенти США, починаючи з Ліндона Джонсона і закінчуючи Біллом Клінтоном, Дж. Бушем і Бараком Обамою, мав щонайменше один сліпий траст у своїй структурі активів. 2003 року кандидат у губернатори штату Массачусетс пан Мітт Ромні організував по одному сліпому трасту для себе і своєї дружини.

Сліпий траст також служить і переможцям національних лотерей, які не хочуть розкривати свою особу. Одним із мінусів сліпого трасту є вартість його створення та обслуговування. Звичайні трасти коштують своїм власникам десятки тисяч доларів щорічно, а сліпий траст – у рази більше, оскільки, по суті, ви не просто платите юристам, які його заснують і підтримуватимуть. Уявіть, що на вас протягом строку життя трасту працює велика фінансово-інвестиційна компанія, яка кожен з 365 днів у році має управляти вашими активами і при цьому не довести вас до банкрутства.

Сліпий траст може бути відкличним (revocable) і безвідкличним (irrevocable). У відкличний сліпий траст його засновник може внести будь-які зміни після його створення, у безвідкличний – ні. Зазвичай коли сліпий траст створюють для управління активами політиків, його засновують у вигляді строкового, тобто такого безвідкличного трасту, який має певний строк дії (президентська каденція), і на нього справді неможливо вплинути. Але щоб точно відповісти на запитання, який саме тип сліпого трасту започатковано, необхідно ознайомитися з його декларацією, яка не є публічним документом.

Якщо уявити, що Петро Порошенко заснував безвідкличний сліпий траст, то втрутитися в його управління чи порадити щось трастовим управляючим офіційно неможливо. Спроби якось вплинути на трастових повірених чи змусити їх ухвалити те чи інше рішення можуть призвести тільки до судового розгляду в юрисдикції, де засновано траст. Трастові управляючі та компанії, що виконують послуги з трастового управління, дуже цінують свою репутацію, і вплинути на них буде дуже непросто.

Проте не варто ідеалізувати сліпий траст. Історії відомі випадки, коли засновник сліпого трасту радив трастовим управляючим зробити ту чи іншу дію з його активами, переданими туди. Так, 2005 року лідер більшості в сенаті США Білл Фріст попросив трастового управляючого продати свою частку в одному з госпіталів США. Операцію було закрито за кілька днів до того, як акції цього госпіталю знизилися в ціні більш ніж на 10%. Комісія США з цінних паперів довго розслідувала цей інцидент, але так і не зважилася висунути штрафні санкції, хоча публічний резонанс цієї справи був досить високим.

У схожій справі Мітта Ромні його активи перебувають у сліпому трасті під управлінням однієї з найбільших фінансових консалтингових компаній США, звітність якої публічна, і з неї можна дізнатися доволі багато про стан саме його активів, навіть не вдаючись до інсайдерської інформації.

Враховуючи, що пан Порошенко, згідно з його заявами, передав свої активи у сліпий траст під управління одного з іноземних банків першої категорії, чия звітність теж, найімовірніше, досить велика і публічна, він також може бути обізнаний про стан своїх активів.

До того ж під час створення сліпого трасту і складання трастової декларації можна строго прописувати правила для трастових управляючих, обмежуючи їх у тих чи інших діях щодо управління твоїми активами. І навіть якщо політики, які використовують сліпі трасти, повністю дотримуються букви закону, у деяких юрисдикціях сліпі трасти відкритіші, ніж в інших, хоча їхні статутні документи схожі.

Враховуючи все викладене вище, неможливо зробити висновок про те, який вид сліпого трасту вибрав для себе пан Порошенко, як і про правила, які він установив у своїй трастовій декларації для управляючих його активами у трасті. Якщо він прописав, що якийсь із його активів продавати не можна в жодному разі, то трастові управляючі у своїй діяльності не мають права порушити цю інструкцію, яку було прописано на етапі заснування сліпого трасту. Хай як би там було, сліпий траст – це хороший вибір для політика, чиї активи не так просто продати.