Новини

17-03-2016

Пропонований проектом нового ГПК інститут зустрічного забезпечення не можна назвати вдалим рішенням, – юрист АО «Спенсер і Кауфманн»

Інститут забезпечення позову, незважаючи на уявну простоту, є справжнім клубком протиріч, а практика його застосування викликає все більше запитань. Подальша доля цього процесуального інституту з огляду на поверхневість правової регламентації і одночасно високий рівень зловживань при його застосуванні не настільки очевидна.

Окремі аспекти проблеми, яку вивчала «Юридична практика» в статті «Внести баланс», прокоментував для видання юрист АО «Спенсер і Кауфманн» Андрій Гвоздецький.

«Влітку 2015 року в ГПК України було введено новелу про заборону забезпечення позову у справах, відповідачем в яких виступає неплатоспроможний банк, шляхом накладення арешту на майно, що належить відповідачу або заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Такий припис порушує права кредитора, адже останній позбавляється можливості забезпечити свої вимоги», – зазначив він.

На думку А.Гвоздецького, пропонований проектом нового ГПК інститут зустрічного забезпечення не можна назвати вдалим рішенням у зв’язку з можливістю постійного оскарження і ініціювання нових позовів через збитки, завдані забезпеченням позову.

«Більш дієвим інструментом запобігання зловживання забезпеченням позову можна вважати заставну суму, – вважає юрист. – Вона може передаватися на депозит суду при подачі заяви в забезпечення позову, і в разі визнання такої заяви необгрунтованою або ініціювання судового процесу виключно для накладення обтяження, зазначена сума стягується в дохід держави. А в разі нанесення шкоди іншим учасникам процесу, такі збитки можуть бути відшкодовані за рахунок заставної суми».