Новини

08-09-2017

Чи може юридична особа реалізовувати свої повноваження у виконавчому провадженні?

НЕЗВИЧНИЙ ПІДХІД

Радник Spenser & Kauffmann Олексій СОЛОМКО, спеціально для «Юридичної Газети»

Правила представництва у виконавчому провадженні майже не відрізняються від представництва юридичної особи в судовому процесі. «Майже», оскільки в останній редакції профільного закону законодавець вирішив застосувати неординарний підхід до визначення суб’єкта, який може бути представником юридичної особи.

За загальними правилами

Одними з ключових учасників виконавчого провадження є його сторони – стягувач і боржник. Як один, так і другий можуть бути фізичними або юридичними особами. Ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» в ролі окремого суб’єкта виділяє ще й державу, яка теж може бути стороною. Якщо взяти кількісне співвідношення, то найчастіше сторонами виступають фізичні особи та держава. Однак і на юридичні особи, як на сторони, також припадає чимала частка.

За загальним правилом цивільного законодавства, юридична особа наділяється цивільною правоздатністю та дієздатністю, може бути позивачем і відповідачем у суді. Відповідні процесуальні кодекси, визначаючи права та обов’язки сторін у процесі, передбачають загальне правило представництва юридичної особи, яке здійснюється їхніми органами (керівними особами) або іншими представниками. Іншими представниками можуть бути будьякі особи, які мають отриману від юридичної особи довіреність на представництво її інтересів. При цьому нотаріальне посвідчення такої довіреності не вимагається.

Представництво органом

Ст. 16 Закону встановлює загальне правило: представництво юридичної особи здійснюється її керівниками чи органами, посадовими особами, які діють у межах повноважень, наданих їм законом чи установчими документами юридичної особи, або через представників юридичної особи. З цього переліку варто звернути увагу на те, що керівник юридичної особи та визначені органи або посадова особа не є представниками юридичної особи у виконавчому провадженні. Їхнє представництво є особливим. Фактично, вони уособлюють юридичну особу. Як тавтологічно визначає закон, представником юридичної особи є її представник.

Проте повернемося до керівництва. Стосовно безпосереднього керівника юридичної особи чи визначеної посадової особи питань представлення інтересів не виникає. Нюанси стосуються можливостей представництва визначеним органом юридичної особи. Так, керівник юридичної особи чи визначена посадова особа є фізичними особами, які можуть брати фізичну участь у виконавчому провадженні від імені юридичної особи, що є стороною. Зокрема, це стосується питання участі у проведенні виконавчих дій (опис майна, виселення з приміщення, зазначення зауважень у постанові чи в акті виконавця тощо). Однак як бути у подібних ситуаціях із представництвом органом юридичної особи (наприклад, спостережною радою товариства)? Хто конкретно у такому випадку представляє юридичну особу під час проведення виконавчих дій (приміром, підписує акт виконавця): голова спостережної ради чи рада усім своїм складом?

Отже, зазначена норма щодо визначення органу в ролі можливого представника юридичної особи є такою, яку неможливо реалізувати. Це перший законодавчий казус.

Оригінальна новела

Не менш цікавим нюансом є визначення кола осіб, тобто хто може бути представником юридичної особи. Хоча звичайна законодавча практика йде від зворотного – визначається коло осіб, які не можуть бути представником. Проте у виконавчому провадженні ми маємо оригінальну новелу. Так, ч. 4 ст. 16 Закону визначає, що представником юридичної особи у виконавчому провадженні може бути особа, яка відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань має право вчиняти дії від імені такої юридичної особи без довіреності.

Перше, що звертає на себе увагу в цьому визначенні – це можливість представника здійснювати представництво без довіреності. Адже повноваження представника юридичної особи у виконавчому провадженні можуть бути підтверджені довіреністю, виданою та оформленою відповідно до закону. Ключовим у цьому випадку є словосполучення «можуть бути», тобто закон ще раз підкреслює можливість представництва юридичної особи без довіреності.

Другою особливістю закону є те, що представник повинен бути визначений в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Тобто для визначення свого представника юридичній особі необхідно внести зміни до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Зміни вносять в установленому порядку через державного реєстратора та полягають у визначенні особи, яка може представляти юридичну особу без довіреності.

Крім цього, законом обумовлена абсолютність повноважень прав представника: останній може вчиняти від імені юридичної особи, яку він представляє у виконавчому провадженні, всі процесуальні дії, які має право вчиняти така особа. Дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи у виконавчому провадженні можуть міститися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань або у виданій довіреності. Тобто якщо відсутня інформація про наявність обмежень в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань або в окремій довіреності, яку на додаток до реєстру вирішить надати юридична особа, представник вважається повноважним в усіх правах сторони у виконавчому провадженні.

Довіреність як факультатив

З наведеного ми вже можемо зробити попередній висновок, що звична форма представництва юридичної особи в судовому процесі на підставі довіреності, виданої на ім’я фізичної особи, Законом України «Про виконавче провадження» вже не передбачена. Так само не передбачена і необхідність наяв- ності довіреності, яка стала факультативною.

Це саме належить до можливості представництва інтересів юридичної особи у виконавчому провадженні адвокатами – жодних винятків для них зазначена стаття закону не містить. Для участі адвоката у виконавчому провадженні в ролі представника сторони-юридичної особи адвокат все одно повинен бути визначений як представник в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Хоча потрібно віддати належне державним виконавцям. На практиці більшість з них ще з розумінням ставляться до проблеми внесення відомостей про представників юридичних осіб до Єдиного державного реєстру та допускають участь у виконавчому провадженні представників за довіреностями без перевірки відомостей за Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Однак випадки принципової вимоги щодо дотримання норм закону при представництві сторін-юридичних осіб вже є непоодинокими.

Таким чином, виходить, що наразі представляти юридичну особу у виконавчому провадженні фактично можуть: керівник юридичної особи; посадова особа, яка діє у межах повноважень, наданих законом чи установчими документами; представник, визначений в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

При цьому керівник та визначена посадова особа не є представниками. Хоча вони і діють від імені юридичної особи, однак зміст їхнього статусу набагато ширший від статусу представника. Згідно із Законом «Про виконавче провадження», представник сторони та сторона мають різний статус та, відповідно, різні повноваження. Коло повноважень сторони виконавчого провадження також є набагато ширшим, ніж коло повноважень її представника.

Більшість повноважень юридичної особи у виконавчому провадженні реалізується шляхом подачі письмових звернень (заяв, скарг, клопотань, заперечень, запитів тощо). Тому доцільною є підготовка таких процесуальних документів за підписом керівника юридичної особи, що усуне будь-які розбіжності у сприйнятті повноважень представника.

Наразі перед законодавцем необхідно поставити питання стосовно доцільності залишення особливостей представництва інтересів юридичної особи у виконавчому провадженні або об’єднати підхід із загальними правилами представництва, визначеними в судовому процесі.

Усі новини